Реланиум, 5 мг/мл, раствор для внутривенного и внутримышечного введения, 2 мл, 5 шт.

Особенности воздействия

Реланиум относится к категории анксиолитических транквилизаторов. Оказывает угнетающее воздействие на функции центральной нервной системы, которое реализуется преимущественно в определенных отделах головного мозга и лимбической системе. Активизирует ингибирующий эффект вещества, тормозящего передачу нервных импульсов в ЦНС — гамма-аминобутировой кислоты. Обладает анксиолитическим, успокаивающим и снотворным действием, расслабляет мышцы и снимает судороги.

Фармакодинамика и фармакокинетика

Активным компонентом выступает диазепам. Механизм воздействия основан на стимуляции бензодиазепиновых рецепторов. Лекарственное средство обладает центральным миорелаксирующим, противосудорожным, седативным, снотворным эффектами. Воздействие на миндалевидный комплекс в лимбической системе оказывает анксиолитическое влияние, снижая выраженность тревоги, страха, эмоционального напряжения, беспокойства.

Реланиум оказывает седативное воздействие благодаря влиянию на неспецифические ядра таламуса, ретикулярную фармацию ствола головного мозга. Препарат уменьшает симптоматику неврологического происхождения. Лекарственное средство в стволе головного мозга угнетает клетки ретикулярной фармации, обуславливая снотворный эффект. Реланиум усиливает пресинаптическое торможение, обеспечивая противосудорожный эффект. Диазепам не снимает возбуждение в эпилептическом очаге, но подавляет распространение эпилептогенной активности.

Благодаря торможению полисинаптических спинальных афферентных тормозящих путей достигается миорелаксирующий эффект. Симпатолитическое воздействие ведет к расширению коронарных сосудов, падению кровяного давления.

Реланиум способен повышать порог болевой чувствительности, подавлять вестибулярные, парасимпатические, симпатоадреналовые пароксизмы.

Лекарственное средство снижает секрецию желудочного сока в ночное время суток.

Эффективность препарата проявляется на 2-7 дни лечения. Реланиум не влияет на продуктивную симптоматику психологического генеза (аффективные расстройства, галлюцинации, бред).

При хроническом алкоголизме, абстинентном синдроме Реланиум ведет к ослаблению тремора, ажитации, галлюцинаций, алкогольного делирия, негативизма.

У пациентов с парестезиями, аритмиями, кардиалгиями терапевтический эффект регистрируется к концу первой недели.

Состав и условия продажи

Согласно инструкции, основным действующим компонентом препарата выступает диазепам, производное вещество от бензодеазепина. Выпускается преимущественно в виде раствора для внутримышечного или внутривенного введения, прозрачного, желто-зеленого оттенка или бесцветного. В 1 мл вещества содержится 5 мг активного компонента, в ампуле 10 мг.

Раствор расфасован в ампулы и картонные пачки по 10 штук. Реже лекарство можно найти в форме ректальных свечей или таблеток — они обладают менее выраженным, замедленным эффектом, поэтому пользуются меньшей популярностью.

Наиболее полная абсорбция активного компонента препарата достигается при введении раствора в дельтовидную мышцу.

Реланиум в любых формах отпускается в аптеках по рецепту.

После внутримышечного введения препарат всасывается неравномерно, достаточно медленно. Биодоступность — около 90%, максимальная концентрация наблюдается спустя 30-90 минут. При регулярном применении пиковый терапевтический эффект достигается спустя 1-2 недели, выводится с мочой на 70%, с калом на 10%.

Показания к применению

Показания к применению Реланиума включают следующие заболевания и патологические состояния:

• неврозы и невротические расстройства, сопровождающиеся тревожным состоянием;

• устранение психомоторного возбуждения;
• эпилепсия, судорожные припадки;
• повышение тонуса мышц (столбняк, нарушения кровотока в артериях головного мозга);
• устранение делирия и абстинентного синдрома при лечении хронического алкоголизма;
• подготовка к оперативным вмешательствам или диагностическим процедурам, требующим абсолютного спокойствия больного;
• комплексная терапия гипертонии, если в число симптомов входит повышенная тревожность и возбудимость;

• предэклампсия, эклампсия, облегчение родовой деятельности;
• климактерические и гормональные сбои у женщин.

При наличии соответствующих показаний к применению Реланиум выписывают при любых патологиях, сопровождающихся нарушением деятельности нервной системы, повышенной возбудимостью, тревогой, бессонницей и т.д.

Способ применения

Способ введения препарата и вопрос, сколько раствора вводить больному, зависит от его состояния и проявлений заболевания.

1. Повышенная тревожность и возбудимость
   . Лекарство вводят внутривенно по 5-10 (максимально 20) мг в крупную вену, медленно — скорость введения составляет 5 мг в минуту. При необходимости процедуру можно повторить спустя 3-4 часа.

2. Столбняк
   . Реланиум применяется по 10 мг внутривенно или в виде максимально глубокой инъекции, после чего дополнительно вводят 100 мг действующего вещества, разведенного в растворе хлорида натрия или глюкозы.
3. Эпилепсия
   . По 10-20 мг внутривенно или в виде укола, в случае необходимости средство повторно вводят через 3-4 часа в аналогичной дозе.
4. Мышечный спазм
   . Раствор вводят внутримышечно, дозировка составляет 10 мг. При подготовке к оперативному вмешательству или диагностике инъекцию делают за час до процедуры.

Таблетки Реланиум чаще всего применяются при неврозах, в кардиологии и ревматологии, стартовая дозировка 2-5 мг в сутки, при необходимости ее увеличивают до 10 мг.

Раствор для внутривенного и внутримышечного введения Реланиум (Relanium)

Инструкция по медицинскому применению препарата

Описание фармакологического действия

Анксиолитический препарат (транквилизатор), производное бензодиазепина. Диазепам оказывает угнетающее действие на ЦНС, реализующееся преимущественно в таламусе, гипоталамусе и лимбической системе. Усиливает ингибирующее действие гамма-аминобутировой кислоты (GABA), являющейся одним из основных медиаторов пре- и постсинаптического торможения передачи нервных импульсов в ЦНС. Обладает анксиолитическим, седативным, снотворным, миорелаксирующим и противосудорожным действием. Механизм действия диазепама определяется стимуляцией бензодиазепиновых рецепторов супрамолекулярного GABA-бензодиазепин-хлорионофор рецепторного комплекса, что приводит к активации рецептора GABA, вызывающей снижение возбудимости подкорковых структур головного мозга, торможение полисинаптических спинальных рефлексов.

Показания к применению

Невротические и неврозоподобные расстройства с проявлением тревоги (лечение). Купирование психомоторного возбуждения, связанного с тревогой. Купирование эпилептических припадков и судорожных состояний различной этиологии. Состояния, сопровождающиеся повышением мышечного тонуса (столбняк, острые нарушения мозгового кровообращения и др.). Купирование абстинентного синдрома и делирия при алкоголизме. Для премедикации и атаралгезии в сочетании с анальгетиками и другими нейротропными препаратами при различных диагностических процедурах, в хирургической и акушерской практике. В комплексной терапии гипертонической болезни, сопровождающейся тревогой, повышенной возбудимостью, гипертонического криза, спазмов сосудов, климактерических и менструальных расстройств.

Форма выпуска

розчин для внутрішньовенного і внутрішньом’язового введення 5 мг / мл; ампула 2 мл, пачка картонна 10; розчин для внутрішньовенного і внутрішньом’язового введення 5 мг / мл; ампула 2 мл, пачка картонна 50; розчин для внутрішньовенного і внутрішньом’язового введення 5 мг / мл; ампула 2 мл, пачка картонна 5; розчин для внутрішньовенного і внутрішньом’язового введення 5 мг / мл; ампула темного скла 2 мл, пачка картонна 10; розчин для внутрішньовенного і внутрішньом’язового введення 5 мг / мл; ампула темного скла 2 мл, пачка картонна 5; розчин для внутрішньовенного і внутрішньом’язового введення 5 мг / мл; ампула темного скла 2 мл, пачка картонна 50;

Фармакокинетика

Всмоктування Після в / м введення діазепам абсорбується повільно і нерівномірно, залежно від місця введення; при введенні в дельтоподібний м’яз абсорбція швидка і повна. Біодоступність становить 90%. Cmax при в / м введенні досягається через 0.5-1.5 ч, при в / в введенні протягом 0.25 ч. Розподіл При постійному застосуванні Css досягаються через 1-2 тижні. Зв’язування з білками плазми крові становить 98%. Діазепам і його метаболіти проникають через гематоенцефалічний та плацентарний бар’єр, виділяються з грудним молоком у концентраціях, відповідних 1/10 концентрації в плазмі крові. При повторному застосуванні препарату спостерігається виражена кумуляція діазепаму і його активних метаболітів. Метаболізм Метаболізується в печінці за участю ізоферментів CYP2C19, CYP3A4, CYP3A5 і CYP3A7 на 98-99% з утворенням дуже активного метаболіту десметілдіазепама і менш активних — темазепаму і оксазепаму. Виведення T1 / 2 десметил діазепам становить 30-100 год, діазепам — 9.5-12.4 год і оксазепаму — 5-15 год. Виводиться нирками — 70% (у вигляді глюкуронідів), у незміненому вигляді — 1-2%, і менше 10% — з калом. Відноситься до бензодіазепінів з тривалим T1 / 2. Після припинення лікування метаболіти зберігаються в крові протягом декількох днів або навіть тижнів. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках T1 / 2 може збільшуватися у новонароджених — до 30 год, у пацієнтів похилого віку — до 100 год, у пацієнтів з печінковою і нирковою недостатністю — до 4 діб.

Использование во время беременности

Препарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Реланіум надає токсичну дію на плід і підвищує ризик розвитку вроджених вад при застосуванні в I триместрі вагітності. Прийом препарату в терапевтичних дозах в більш пізні терміни вагітності може викликати пригнічення ЦНС плода. Постійне застосування при вагітності може призвести до фізичної залежності — можливі симптоми відміни у новонародженого. При застосуванні реланіумом в дозах більше 30 мг протягом 15 год до пологів або під час пологів може викликати у новонародженого пригнічення дихання (аж до апное), зниження м’язового тонусу, зниження артеріального тиску, гіпотермію, слабкий акт смоктання («синдром млявої дитини»).

Противопоказания к применению

— Важка форма міастенії; — Кома; — Шок; — Закритокутова глаукома; — Вказівки в анамнезі на явища залежно від наркотичних засобів, алкоголю (за винятком лікування алкогольного абстинентного синдрому і делірію); — Синдром нічного апное; — Стан алкогольного сп’яніння різного ступеня тяжкості; — Гострі інтоксикації лікарськими засобами, що надають гальмівну дію на ЦНС (наркотичні, снодійні та психотропні засоби); — Важкі хронічні обструктивні захворювання легень (небезпека прогресування дихальної недостатності); — Гостра дихальна недостатність; — Дитячий вік до 30 днів включно; — Вагітність (особливо I і III триместри); — Період лактації (грудне вигодовування); — Підвищена чутливість до бензодіазепінами. З обережністю призначати при абсансах (petit mal) або синдромі Леннокса-Гасто (при в / в введенні може спровокувати розвиток тонічного епілептичного статусу), епілепсії або епілептичних припадках в анамнезі (початок лікування діазепамом або його різка відміна можуть прискорювати розвиток припадків або епілептичного статусу) , печінкової та / або ниркової недостатності, церебральної та спінальної атаксії, при гіперкінезі, схильності до зловживання психотропними препаратами, при депресії, органічних захворюваннях головного мозку (можливі парадоксальні реакції), при гіпопротеїнемії, пацієнтам похилого віку.

Побочные действия

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: на початку лікування (особливо у пацієнтів похилого віку) — сонливість, запаморочення, підвищена стомлюваність, порушення концентрації уваги, атаксія, дезорієнтація, притуплення емоцій, уповільнення психічних і рухових реакцій, антероградна амнезія (розвивається більш часто, ніж при прийомі інших бензодіазепінів); рідко — головний біль, ейфорія, депресія, тремор, каталепсія, сплутаність свідомості, дистонічні екстрапірамідні реакції (неконтрольовані рухи), астенія, м’язова слабкість, гіпорефлексія, дизартрія; в окремих випадках — парадоксальні реакції (спалахи агресії, психомоторне збудження, страх, суїцидальні нахили, м’язовий спазм, сплутаність свідомості, галюцинації, тривога, порушення сну). З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (озноб, гіпертермія, біль у горлі, виражена стомлюваність або слабкість), анемія, тромбоцитопенія. З боку травної системи: сухість у роті або гіперсалівація, печія, гикавка, гастралгія, нудота, блювання, зниження апетиту, запор, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових трансаміназ і ЛФ, жовтяниця. З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, тахікардія. З боку сечовидільної системи: нетримання або затримка сечі, порушення функції нирок. З боку статевої системи: підвищення або зниження лібідо, дисменорея. З боку дихальної системи: пригнічення дихання (при занадто швидкому введенні препарату). Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж. Місцеві реакції: флебіт або венозний тромбоз (червоність, припухлість, біль) у місці введення. Інші: звикання, лікарська залежність; рідко — пригнічення дихального центру, порушення зору (диплопія), булімія, зниження маси тіла. При різкому зменшенні дози або припиненні прийому — синдром відміни (підвищена дратівливість, головний біль, тривога, страх, психомоторне збудження, порушення сну, дисфорія, спазм гладких м’язів внутрішніх органів та скелетної мускулатури, деперсоналізація, посилення потовиділення, депресія, нудота, блювання, тремор , розлади сприйняття, в т.ч. гіперакузія, парестезії, світлобоязнь, тахікардія, судоми, галюцинації, рідко — психотичні розлади). При застосуванні в акушерстві у новонароджених — м’язова гіпотонія, гіпотермія, диспное.

Способ применения и дозы

З метою купірування психомоторного збудження, пов’язаного з тривогою, призначають по 5-10 мг в / в повільно, при необхідності через 3-4 год препарат вводять повторно в тій же дозі. При правці призначають по 10 мг в / в повільно або глибоко в / м, потім в / в крапельно вводять 100 мг діазепаму в 500 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози зі швидкістю 5-15 мг / год. При епілептичному статусі призначають в / м або в / в по 10-20 мг, при необхідності через 3-4 год препарат вводять повторно в тій же дозі. Для зняття спазму скелетних м’язів — по 10 мг в / м за 1-2 год до початку операції. В акушерстві призначають в / м по 10-20 мг при розкритті шийки матки на 2-3 пальця. Новонародженим після 5-го тижня життя (старше 30 днів) призначають в / в повільно по 100-300 мкг / кг маси тіла до максимальної дози 5 мг, при необхідності введення повторюють через 2-4 год (в залежності від клінічних симптомів). Дітям у віці 5 років і старше препарат вводять в / в повільно по 1 мг кожні 2-5 хв до максимальної дози 10 мг; при необхідності введення можна повторити через 2-4 години.

Передозировка

Симптоми: сонливість, пригнічення свідомості різного ступеня тяжкості, парадоксальне збудження, зниження рефлексів до арефлексии, знижена реакція на больові подразнення, дизартрія, атаксія, порушення зору (ністагм), тремор, брадикардія, зниження артеріального тиску, колапс, пригнічення серцевої діяльності, пригнічення дихання, кома. Лікування: промивання шлунка, форсований діурез, прийом активованого вугілля; проведення симптоматичної терапії (підтримання дихання і АТ), штучна вентиляція легенів. Гемодіаліз малоефективний. Специфічним антидотом є флумазеніл, який слід застосовувати в умовах стаціонару. Флумазеніл не показаний пацієнтам з епілепсією, які отримували лікування бензодіазепінами. У таких випадках антагоністичну дію по відношенню до бензодіазепінів може спровокувати розвиток епілептичних припадків.

Взаимодействия с другими препаратами

Інгібітори МАО, стрихнін і коразол проявляють антагонізм відносно ефектів реланіумом. При одночасному застосуванні реланіумом зі снодійними, седативними засобами, опіоїдними анальгетиками, іншими транквілізаторами, похідними бензодіазепіну, міорелаксантами, засобами для загальної анестезії, антидепресантами, нейролептиками, а також з етанолом спостерігається різке посилення пригнічуючої дії на ЦНС. При одночасному застосуванні з циметидином, дисульфірамом, еритроміцином, флуоксетином, а також з пероральними контрацептивами і естрогенвмісними препаратами, які конкурентно інгібують метаболізм у печінці (процеси окислення) — можливе уповільнення метаболізму діазепаму та підвищення його концентрації в плазмі крові. Ізоніазид, кетоконазол і метопролол також уповільнюють метаболізм діазепаму і підвищують його концентрацію в плазмі крові. Пропранолол і вальпроєва кислота підвищують концентрацію діазепаму в плазмі крові. Рифампіцин може індукувати метаболізм діазепаму, що призводить до зменшення його концентрації в плазмі крові. Індуктори ферментів зменшують ефективність реланіумом. Опіоднимі анальгетики підсилюють пригнічуючий вплив реланіумом на ЦНС. При одночасному застосуванні з гіпотензивними засобами можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з клозапіном можливе посилення пригнічення дихання. При одночасному застосуванні реланіумом з серцевими глікозидами можливе підвищення концентрації останніх у сироватці крові та розвиток дигіталісної інтоксикації (в результаті конкурентної зв’язку з білками плазми). Реланіум знижує ефективність леводопи у пацієнтів з паркінсонізмом. Омепразол подовжує час виведення діазепаму. Дихальні аналептики, психостимулятори знижують активність реланіумом. При одночасному застосуванні з реланіум можливо підвищення токсичності зидовудину. Теофілін (у низьких дозах) може зменшити седативну дію реланіумом. Премедикація реланіумом дозволяє зменшити дозу фентанілу, що вимагається для вступної загальної анестезії, і скорочує час настання загальної анестезії. Фармацевтична взаємодія Реланіум несумісний в одному шприці з іншими препаратами.

Меры предосторожности при приеме

При призначенні діазепаму при важких депресіях потрібне дотримання особливої обережності — можливе використання препарату для реалізації суїцидальних намірів. Не рекомендується проводити безперервні в / в інфузії — можливе утворення осаду і адсорбція препарату ПВХ-матеріалами інфузійних балонів та трубок. Неприпустимо різке припинення застосування через ризик виникнення синдрому «відміни», але у зв’язку з повільним виведенням діазепаму з організму його прояви виражені слабкіше, ніж у інших бензодіазепінів. При виникненні у хворих таких незвичайних реакцій, як підвищена агресивність, психомоторне збудження, тривога, почуття страху, думки про самогубство, галюцинації, посилення м’язових судом, важке засипання, поверхневий сон — лікування слід припинити. Початок лікування диазепамом або його різка відміна у хворих на епілепсію або з епілептичними припадками в анамнезі можуть прискорювати розвиток припадків або епілептичного статусу. Надає токсичну дію на плід і збільшує ризик розвитку вроджених вад при застосуванні в I триместрі вагітності. Прийом терапевтичних доз в більш пізні терміни вагітності може викликати пригнічення ЦНС плода. Постійне застосування під час вагітності може призвести до фізичної залежності — можливі симптоми «відміни» у новонародженого. Діти, особливо в молодшому віці, дуже чутливі до гнітючого ЦНС дії бензодіазепінів. Новонародженим не рекомендується призначати препарати, що містять бензиловий спирт — можливий розвиток токсичного синдрому, який проявляється метаболічним ацидозом, пригніченням ЦНС, утрудненням дихання, нирковою недостатністю, гіпотензією і, можливо, епілептичними припадками, а також внутрішньочерепним крововиливом. Використання в дозах вище 30 мг протягом 15 год до пологів або під час пологів може викликати у новонародженого пригнічення дихання (до апное), зниження м’язового тонусу і АТ, гіпотермію, слабкий акт смоктання (т.зв. «синдром млявого дитини»). Літнім пацієнтам Реланіум® слід призначати з особливою обережністю і не слід перевищувати дози. Протипоказано введення Реланіума® в артеріальне русло через можливий розвиток гангрени. Слід ретельно оцінювати співвідношення ризику і користі при призначенні вагітним, а також хворим із захворюваннями печінки та нирок.

Особые указания при приеме

З особливою обережністю слід призначати діазепам при важкій депресії, тому препарат може бути використаний для реалізації суїцидальних намірів. В / в розчин реланіумом слід вводити повільно, велику вену, принаймні, протягом 1 хв. на кожні 5 мг (1 мл) препарату. Не рекомендується проводити безперервні в / в інфузії — можливе утворення осаду і адсорбція препарату матеріалами з ПВХ інфузійних балонів та трубок. При нирковій або печінковій недостатності і тривалому застосуванні необхідно контролювати картину периферичної крові і активність печінкових ферментів. Ризик формування лікарської залежності зростає при застосуванні реланіумом у високих дозах, при значній тривалості лікування у пацієнтів, що раніше зловживали алкоголем або лікарськими засобами. Без особливої необхідності препарат не слід застосовувати тривало. Неприпустимо різке припинення лікування через ризик виникнення синдрому відміни, однак завдяки повільному виведенню діазепаму, прояв даного синдрому виражено набагато слабкіше, ніж у інших бензодіазепінів. При виникненні у хворих таких незвичайних реакцій як підвищена агресивність, психомоторне збудження, тривога, почуття страху, суїцидальні думки, галюцинації, посилення м’язових судом, важке засипання, поверхневий сон лікування слід припинити. Початок лікування реланіумом або його різка відміна у пацієнтів з епілепсією або з епілептичними припадками в анамнезі можуть прискорювати розвиток припадків або епілептичного статусу. З особливою обережністю і не перевищуючи рекомендовані дози слід застосовувати Реланіум® у пацієнтів похилого віку. При необхідності застосування препарату у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок слід оцінити співвідношення ризику і користі терапії. Реланіум не запроваджують внутриартериально через ризик розвитку гангрени. При тривалому застосуванні препарату можливий розвиток звикання. У період лікування вживання алкоголю забороняється. Використання в педіатрії Діти, особливо молодшого віку, дуже чутливі до гнітючого впливу бензодіазепінів на ЦНС. Новонародженим не рекомендується призначати препарати, що містять бензиловий спирт, тому можливий розвиток токсичного синдрому, який проявляється метаболічним ацидозом, пригніченням ЦНС, утрудненням дихання, нирковою недостатністю, артеріальною гіпотензією і, можливо, епілептичними припадками, а також внутрічерепним крововиливом. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами Пацієнтам, які отримують препарат, слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Условия хранения

У захищеному від світла місці, при температурі 15-25 ° C.

Срок годности

60 мес.

Принадлежность к ATX-классификации:

N Нервная система

N05 Психолептики

N05B Анксиолитики

N05BA Производные бензодиазепина

N05BA01 Diazepam

Применение у детей

Препарат используется в акушерстве и педиатрии при психосоматических, спастических, реактивных расстройствах, и может назначаться детям от 5 недель. Раствор вводится внутривенно, медленно, доза рассчитывается в зависимости от массы тела — 100-300 мкг на килограмм. Повторное введение разрешено не ранее чем через 2 часа.

После первого введения Реланиума необходимо наблюдать за реакцией организма больного.

Повторные инъекции или повышение дозировки возможно только при условии нормальной переносимости действующего вещества.

Детям от 5 лет лекарство выписывают в таблетках или в виде раствора, который вводится внутривенно. Максимальная дозировка составляет 10 мг, при внутривенном введении важно вводить его со скоростью не более 1 мг за 2-5 минут.

Применение при беременности

Действующее вещество препарата проникает сквозь плацентарный барьер и оказывает тератогенное воздействие, повышая риск внутриутробных пороков у плода. Применение Реланиума в последние месяцы беременности может вызвать угнетение деятельности нервной системы у ребенка. Постоянное применение в период вынашивания способно вызвать у новорожденного признаки синдрома отмены.

РЕКОМЕНДУЕМ СТАТЬЮ!

Тизерцин — быстродействующий нейролептик, эффективный при психомоторном возбуждении. Читать полностью >>

Применение действующего вещества в количестве более 30 мг за 15 часов до родовой деятельности или во время родов может вызвать угнетение дыхания, снижение мышечного тонуса и АД у новорожденного.

Противопоказания

Реланиум считается сильнодействующим средством, которое имеет ряд противопоказаний к применению:

• миастения в тяжелой форме;
• шоковые и коматозные состояния;
• закрытоугольная глаукома;
• зависимости от наркотиков и алкоголя (за исключением терапии абстинентного синдрома и алкогольного делирия);
• синдром ночной остановки дыхания;
• алкогольное опьянение;

• обструктивные заболевания респираторной системы, дыхательная недостаточность;
• интоксикации медикаментозными средствами, особенно теми, которые угнетающе воздействуют на функцию нервной системы;
• детский возраст до месяца;
• индивидуальная гиперчувствительность к бензодиазепинам и их производным.

С осторожностью применяется при тяжелых почечных и печеночных дисфункциях, депрессиях, нарушениях работы головного мозга органического характера, синдроме Леннокса-Гасто, атаксии, в пожилом возрасте.

Побочные эффекты

Лечение Реланиумом может вызвать побочные эффекты со стороны разных органов и систем. В число наиболее распространенных из них входят:

• сонливость, снижение работоспособности;

• гипотонус мышц;
• уменьшение показателей АД;
• ослабление сексуального влечения;
• аллергические проявления;
• нарушения речевой и зрительной функции;
• спутанность сознания, дезориентация;
• брадикардия, тахикардия;

• похолодание конечностей;
• тромбоз;
• сухость во рту;
• нарушения пищеварительной функции;
• парадоксальные реакции (повышенная возбудимость, бессонница, тремор);
• изменения лабораторных показателей крови.

При соблюдении дозировок нежелательные реакции наблюдаются редко, но во время терапии больному требуется врачебное наблюдение. При развитии побочных реакций необходимо немедленно прекратить лечение и обратиться к специалисту.

Передозировка

Проявляется спутанностью сознания, сонливостью, снижением рефлексов, парадоксальным возбуждением, глубоким сном, сниженной реакцией на болевое раздражение, оглушенностью, арефлексией, нарушением зрительного восприятия, апноэ, выраженной слабостью, одышкой, брадикардией, тремором, нистагмом, коллапсом, падением кровяного давления, угнетением дыхательной, сердечной деятельности, комой.

Терапия предусматривает форсированный диурез, промывание желудка, прием энтеросорбентов, поддержание функций организма, ИВЛ.

Специфическим антагонистом является флумазенил, применяемый исключительно в условиях стационара. Флумазенил не назначают пациентам с эпилепсией, принимающих бензодиазепины (препарат мжет спровоцировать эпилептический припадок). Гемодиализ при передозировке не эффективен.

Особые указания

При назначении препарата в детском возрасте, ослабленным и пожилым людям необходимо медицинское наблюдение, так как возможны нарушения дыхательной функции.

Средство способно вызвать нарушения координации, сонливость и снижение когнитивных функций, поэтому при управлении автотранспортом и выполнении опасных видов деятельности нужно соблюдать осторожность, а по возможности отказаться от подобной работы.

Длительное применение Реланиума вызывает привыкание, а резкое прекращение приема — синдром отмены, который выражается депрессиями, нарушениями сердечно-сосудистой деятельности, парадоксальными реакциями: повышением возбудимости, бессонницей, раздражительностью.

У больных с ожирением, нарушением печеночных и почечных функций, а также пациентов пожилого возраста действие активного вещества может длится дольше из-за удлиненного периода выведения. Чтобы избежать лекарственной несовместимости прием любых препаратов в сочетании с Реланиумом следует согласовывать с врачом.

Вводить лекарство внутривенно необходимо медленно — быстрое введение может вызвать у больного коллапс. Применение препарата в комбинации с этанолом, наркотическими средствами и лекарствами, угнетающими деятельность нервной системы, может повлечь за собой угрозу для жизни.

Отзывы людей

Оксана Ступченко

:

Мне когда врач выписала это лекарство, даже не стала записывать это в мою карточку, а записала моей тете, чтобы никто не знал, что я его принимаю, скорей всего не желательно, чтобы люди знали, что такое лекарство, пьет тогда еще молодая девушка.Это было лет 9 назад, Пить его надо по чуть-чуть, четвертинку, но мне не помогло, с моей проблемой.Я даже пила целую таблетку и мне никак не влияло на мое сознание. С алкоголем такая же фигня, через пол часа трезвая.Сама врач, эта говорила, что пила его целый год, только тогда ей помогло. У нее сын погиб, и она это тяжело переживала. Но честно говоря,лекарство не очень хорошее, знаю, не по себе может из маленькой дозы если пить, оно вызывает галлюцинации. У меня самой невроз и фобия, из-за этого я его пила. Так у меня фобия уже 11 лет, но реланиум тогда , я меньше месяца, пила и бросила.Оно плохо влияет на внутренние органы. Кстати неврозы бывают из-за проблем со шитовидкой и жкт, так что проверьте щитовидку и желудок, если есть дуоденит, то это он может вызывать неврозик.У меня тоже есть дуоденит и проблемы со щитовидкой, букет короче:). Но лекарства и травы, ( от дуоденита) пока не помогли,и легче не стало.

Валерий Дяченко

:

При алкогольном абсистентном синдроме, самое то, несколько дней пью, на алкоголь вообще не тянет (раньше бухал как конь), сон нормализовался. Феназепам вообще не переношу, с одной таблетки рвота. А релиум могу и 4 таблетки за раз выпить, ну чуть тормознутый, зато самочувствие отличное, действительно-каждому своё! Катя скажи зачем тебе? Так привыкла или жизненно необходимо?

Аналоги

К препаратам-аналогам относятся средства на основе действующего вещества диазепама, которые имеют схожие показания к применению.

Перед заменой одного препарата другим следует проконсультироваться с врачом, так как у лекарств могут быть разные побочные эффекты и особенности применения.

Похожие по действию препараты:

• Пикамилон (Picamilonum) Таблетки пероральные
• Фенибут (Phenibut) Таблетки пероральные
• Фенибут (Phenibut) Субстанция-порошок
• Оксазепам (Oxazepam) Таблетки пероральные
• Диазепам (Diazepam) Таблетки пероральные
• Нейробутал (Neurobutal) Таблетки пероральные
• Алзолам (Alzolam) Таблетки
• Сибазона раствор для инъекций 0,5% (Sibazon solution for injections 0,5%) Раствор для внутривенного и внутримышечного введения
• Апо-Лоразепам (Apo-Lorazepam) Таблетки пероральные
• Диазепам (Diazepam) Драже

** Справочник лекарств предназначен исключительно для ознакомительных целей. Для получения более полной информации просим Вас обращаться к аннотации производителя. Не занимайтесь самолечением; перед началом применения препарата Реланиум Вы должны обратиться к врачу. EUROLAB не несет ответственности за последствия, вызванные использованием размещенной на портале информации. Любая информация на сайте не заменяет консультации врача и не может служить гарантией положительного эффекта лекарственного средства.

Вас интересует препарат Реланиум? Вы хотите узнать более детальную информацию или же Вам необходим осмотр врача? Или же Вам необходим осмотр? Вы можете записаться на прием к доктору – клиника Eurolab всегда к Вашим услугам! Лучшие врачи осмотрят Вас, проконсультируют, окажут необходимую помощь и поставят диагноз. Вы также можете вызвать врача на дом. Клиника Eurolab открыта для Вас круглосуточно.

** Внимание! Информация, представленная в данном справочнике лекарств, предназначена для медицинских специалистов и не должна являться основанием для самолечения. Описание препарата Реланиум приведено для ознакомления и не предназначено для назначения лечения без участия врача. Пациентам необходима консультация специалиста!

Если Вас интересуют еще какие-нибудь лекарственные средства и медикаменты, их описания и инструкции по применению, информация о составе и форме выпуска, показания к применению и побочные эффекты, способы применения, цены и отзывы о лекарственных препаратах или же у Вас есть какие-либо другие вопросы и предложения – напишите нам, мы обязательно постараемся Вам помочь.